Заява прес-служби фракції „Блок Литвина” у Верховній Раді України

Чергова істерика Партії регіонів, що знайшла своє відображення у її Заяві «Голосування руками за підвищення пенсій – фарс і свідоме намагання завалити закон» вкотре засвідчила, що політичний склероз та патологічна непослідовність – це серйозні діагнози для деяких політиків та політичних сил.
Адже протягом майже півтори доби після рішення Погоджувальної ради Верховної Ради України про обов’язкове особисте голосування народних депутатів за законопроекти, що стосуються підвищення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, Партія регіонів жодних публічних заперечень проти такого голосування не висувала. Більше того, хоча й не голосувала за відповідну Постанову, але жодним чином не виступала проти її прийняття. І це позитивно було сприйнято колегами, адже питання соціальних стандартів протягом кількох місяців викликало бурхливу дискусію і стало, начебто, причиною кількамісячного блокування роботи Парламенту, а фактично, прямого перешкоджання роботи єдиного законодавчого і вищого представницького органу в країні з боку цієї фракції. Крім того, елементарний здоровий глузд мав би підказати, що під час відповідного голосування кожен народний депутат має бути на своєму робочому місці та відкрито і прозоро для суспільства і громадян засвідчити свою позицію з цього надзвичайно актуального питання.
Але коли після повноцінного обговорення законопроектів підійшов час до довгоочікуваного рішення, трибуна Верховної Ради в черговий раз була заблокована, що вкотре ставить під сумнів щирість прагнення приймати рішення тими, хто насправді фізично цьому перешкоджає.
Що ж до обвинувачень когось у цинізмі, то авторам названої Заяви Партії регіонів слід було б напружитись і просто згадати, що саме їхня фракція демонстративно не голосувала за встановлення в Україні мінімальної погодинної оплати праці, була категорично проти обмеження верхньої межі пенсійного забезпечення всіляких «заслужених осіб», які на тлі кількасот гривневої пенсії переважної більшості пенсіонерів в Україні отримують щомісячно 40-60-80 тисяч гривень пенсії. Варто було б не забути і про голосування проти законопроекту, який зобов’язував роботодавців в першу чергу сплачувати зарплати найманим працівникам, а вже потім витрачати гроші на різноманітні інші потреби. Цинічним виглядає, коли один із лідерів цієї партії на зустрічі з представником Міжнародного валютного фонду пропонує секвеструвати, тобто скоротити соціальні витрати в бюджеті країни, а вийшовши до журналістських камер каже про необхідність підняття соціальних стандартів. І, власне це й не дивно, адже саме за нього почалася практика, всупереч Конституції, незаконного зупинення дії чинного Закону про дітей війни.
Тому примітивні образи, як і використання примітивної грубої фізичної сили щодо тих, хто хоче, здатен і просто спроможний конструктивно працювати в парламенті – не що інше як свідчення загального примітивізму і неадекватності серйозним сучасним викликам часу.