Голова Верховної Ради Володимир Литвин зустрівся з Джозефом Байденом.
- Про що саме йшлося у бесіді і чому затягнулася зустріч?
- Насамперед, з огляду на те, що зустріч була не такою офіційною, як з іншими посадовими особами. Оскільки Байден – досвідчений парламентарій, він був в українському парламенті, ми говорили про ті проблеми, які можна охарактеризувати як внутрішнє завдання, яке має розв’язувати Україна. Ми говорили про зовнішні політичні вибори і виклики України. Про те, що сьогодні проблема відповідальності, проблема спільної роботи – це не вибір української політики, це – зобов’язання, це – та ноша, яку сьогодні мають з гідністю і з результатами для України нести українські політики. А головне – це пошук і знаходження компромісів важких і складних в інтересах стабільності і передбаченого розвитку країни. Як раз це те, про що я постійно говорю, з чим я намагаюсь достукатися, у тому числі в відкритих листах і зверненнях до всіх провідних вождів України.
А відтак, це була максимально відверта розмова, і я переконаний, що вона була надзвичайно результативною.
- Про те, що працювати – це обов’язок українських політиків і парламентаріїв, зокрема сказав Байден чи предоставив депутатам, коли вони зберуться?
- Мова йшла не про українських депутатів. Мова йшла про президента, мова йшла про уряд і мова вже йшла про всіх тих, хто хоче бути обличчям та виразником українського народу . Я від самого початку чітко зафіксував свою позицію: питання президентської кампанії і питання виборів – це для українського народу тема другорядна. Сьогодні проблема ключова – як вижити людям на Україні. Я порівняв сьогодні Україну із людиною, яка вийшла на перехрестя шумної, насиченої автомагістралі. Вона не знає, куди далі рухатися, вона розгублена, а її з усіх боків смикають і тягнуть в той чи інший бік (а це українські політики) і є величезна загроза, що вона може потрапити під лавину руху і отримати складні і несумісні з державним життям ушкодження. Що нам потрібно зробити – так це винести урок з цього. Я нагадав слова Лінкольна, який в 1858 році сказав: «Дім з розділеною серединою ніколи не встоїть». От і сьогодні ці розділення, які є – це ключова загроза українському народу. І я це завдання бачу як примусити, як підштовхнути, як посадити, як примусити говорити і приймати ті рішення, які потрібні людям і про які так окремо та гаряче говорять українські вожді.
- Чи знайомий Байден з економічною ситуацією в країні. Наскільки в нього є ця інформація, що взагалі він говорить про подальший економічний шлях нашої держави.
- Зрозуміло, що знайомий. Я повинен сказати, що на відміну від українських політиків, які живуть своїм уявленням і вважають, що їхня позиція – це є те, що потрібно людям, тут є головне знання економічних процесів, якого, на превеликий жаль, не вистачає нашим провідникам, а головне – є той реалізм, про який, здавалося, ми мусимо говорити, бо чітко прозвучала думка, що ми готові допомагати настільки, наскільки Україна готова самостійно розв’язувати свої проблеми. І весь час наголошувалася одна теза – це що Україна має зберегти і утвердитись як держава. Виходить, що інші державні діячі більшою мірою переймаються про те, щоб Україна була не просто аморфною територією, яка називається державою, а щоб вона мала внутрішнє наповнення, мала внутрішній зміст, а він буде тоді, коли кожна людина буде мати роботу, коли буде мати заробітну плату, коли буде мати результат, тоді й державу будуть поважати і вона буде міцно стояти.
- Джозеф Байден з України їде до Грузії і в цьому контексті за кордоном вже лунають різні заяви, адже Україна та Грузія не готови до вступу до НАТО і навряд чи підтягнуться до необхідного рівня у близькому майбутньому. Таку заяву зробив генеральний секретар Великобританії. Він підкреслив, що причиною затягування зі вступом України та Грузії до НАТО стала внутрішньо-політична ситуація в державах.
Володимире, Михайловичу, отже тема вступу України до НАТО є непростою в нашому політикумі. На Вашу думку, ці заяви призведуть до того, що знову почнуться спекуляції цієї теми, особливо в перевиборний період?
- Я вітаю заяву генерального секретаря, вона співпадає з настроями абсолютної більшості громадян України і я вважаю, що це внесе спокій і визначеність в українське суспільство. Нам потрібна не форма, а зміст. А зміст повинен полягати в тому, щоб ми виходили з необхідності забезпечити безпеку держави, щоб ми мали мужність, знання і розум заглянути за горизонт, що буде з Україною і світом через 10, 20 і 30 років. І нам потрібно зробити, щоб Україна, як держава, не загубилася у цьому жорсткому світі. Ми повинні мати декілька поясів безпеки: перший і головний пояс – це внутрішня стабільність, адекватність керівництва та економічна і соціальна могутність країни; другий пояс стабільності – це добросусідські відносини з «сусідами». І, нарешті, третій пояс стабільності – це участь у тих міжнародних утвореннях, які додадуть в плані забезпечення стабільності і сприятимуть розв’язанню зовнішньо-економічних, зовнішньо-політичних інтересів України. Якщо ми будемо слабкою державою, то нам милиці у вигляді НАТО не допоможуть. Якщо у нас буде внутрішній розбрід, якщо буде йти брат на брата, політик на політика, то що, потрібно буде вводити миротворчі сили, війська НАТО? Тому проблема в нас самих насамперед, а якщо проаналізувати, які у людей першорядні проблеми, то тема НАТО і все інше, на чому спекулюють українські політики, знаходиться в третьому десятку. На першому місці робота, зарплата, пенсії, ціни, тарифи, медичне обслуговування, проблема дітей, корупція, злочинність – оце ті складові безпеки, які потрібно розв’язувати без участі у будь-яких блоках. Україна завжди демонструє дивовижну особливість: ми кудись прагнемо вступити, потім починаємо воювати за рівне представництво, а потім починаємо боротися за незалежність.
- Я знаю, що останнім часом ви їздите регіонами. Сесію Ви закрили в досить неспокійній обстановці. Скажіть, що люди кажуть до цієї обстановки в парламенті?
- Лають останніми словами, в першу чергу, мене. Бо українські політики не ходять до простих людей. «Беріть на роботу свою совість», - звертаються люди до депутатів.
- Засідання депутатів відбудеться в п’ятницю, що кличе депутатів на роботу?
- Я маю внести ясність для людей, відповідно до статті 83 Конституції, 150 депутатів мають право ініціювати та скликати позачергову сесію. Підписами вони вносять питання, які будуть розглянути на сесії. Підписи депутатів не відкликаються, тому погоджувальна рада буде зібрана лише для того, щоб ознайомити з ініціативою 150 депутатів і з переліком тих питань, які будуть розглянуті. Велике фарисейство те, що пропонують і наполягають на те, щоб був розглянутий проект закону про підвищення прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати. Але депутати, які так гаряче таке говорять, не подали жодної пропозиції. Їм не потрібен закон, їм потрібен процес, щоб була можливість говорити, що вони захисники народу. Чому вони сьогодні, володіючи підприємствами, звільняють людей, скорочують робочий тиждень, примушують йти в неоплачені відпустки і не виплачують ту заробітну плату, яка є нижчою, ніж вони пропонують? Не хочуть приймати це рішення, бо вони розуміють, що це призведе одразу до сплеску інфляції в Україні. Треба припинити це фарисейство, яке набуває вже небачених масштабів. Люди цього не розуміють і не сприймають.
- Ще не вщухли дискусії щодо Бюджету-2009, а не за горами Бюджет-2010. Очевидно, робота над цим документом також буде непростою. Президент вже наклав вето на бюджетний кодекс, мов вважає його руйнівним для країни. Прем’єр сподівається вето подолати. Що за політичний підтекст у бюджетному кодексі, Володимире Михайловичу?
- Я – голова Верховної Ради, я взагалі не повинен голосувати. Моя справа – організувати роботу. Але коли я відчуваю, що мій голос може бути вирішальним, тоді я приймаю принципове рішення – я знав, що цій закон буде прийнято. Є така теза, яка належить одній знаменитій людині: «І ти правий, і ти правий, але є правда». Правда в цьому полягає, що на 95 відсотків, в тому числі і «регіонали» стверджували, що цей кодекс є довершеним. 5 відсотків – це проблема, яка полягає в тому, що сьогодні у нас 700 бюджетів розписується в бюджетному законі, а тепер буде розписуватись 12500. Мінфін стверджує, що це реально. Рух у цьому напрямку потрібно робити, тим паче, що сьогодні є очевидним, що місцеві органи самоврядування додатково отримують 10 мілліардів на свої внутрішні проблеми. Це новий підхід, його бояться, так давайте тоді домовимося, що ми будемо впроваджувати його поступово. Але давати самостійність, зацікавленість в тому, що будуть заробляти, і щоб місцеві органи самоврядування знали, які податки вони збирають і що буде залишатися в них – це край важливо. Але тут є політичний підтекст. Бо сьогодні є 700 бюджетів, якими розпоряджаються обласні і районні державні адміністрації. Вони підконтрольні Президенту України. Вони будуть ділити до низу до сільської ради. Зрозуміло, що це може бути використано, як козир під час виборчої кампанії. Є побоювання, що ці козири може використати хтось інший. Наприклад, Тимошенко. А давайте будемо дивитися, що потрібно людям і знаходити тут рішення. А домінує тут, звісно, політична складова. На 95 відсотків цей документ не визиває заперечень.
- У цій ситуації як буде вирішено питання? Домовиться Тимошенко з Партією Регіонів?
- Я не виключаю, що такі домовленості можуть бути. Головне – це на користь справі. Я вважаю, що цей закон має діяти, ми повинні його попробувати, можливо, в вигляді експерименту. Те, що рухатись треба, це однозначно. Для мене це ретроградство, бо інакше країна буде завжди просідати.
- Чи відчуваєте Ви, що можливо вже почались коаліційні переговори щодо створення нової коаліції? І що Блок Литвина може лишитися поза цими переговорами?
- Мене це найменше непокоїть і турбує. Політики для того й існують, щоб вони говорили. А що з коаліцією сьогодні є складності – для мене це не секрет. Але мене цікавить інше – є чи не має роботи. Коаліції сьогодні не має. Ще раз хочу сказати, що мене цікавить результат, самопочуття людей, а ні хто буде стояти. Рух країни, розвиток людей, бо те, що вони сьогодні бачать, це театр абсурду. І ніхто не знає краще, що потрібно країні, як люди, які вчора мали владу і її втратили.
- Економічну кризу на собі відчув кожен українець. За Вашими спостереженнями, якось сказалася криза на народних депутатах, їхнє життя якось змінилося чи все лишилося так, як і було раніше?
- Я думаю, навряд чи криза дістала. Якби б відчували, то не було б такого безглуздя, такого безчестя, яке ми сьогодні спостерігаємо. Я вважаю, що треба докричатися, догукатися, посадити всіх, спільно визначити спільну відповідальність. Я хочу ще раз наголосити на цьому. Це обв’язок, це життєва необхідність, інакше події будуть керувати політиками, а не політики будуть керувати подіями. І події в такому разі будуть розвиватися в дуже поганому напрямку не для політиків, а знову ж таки для людей. В решті решт, те, що я вимагав, те, що я пропонував, дослухаються. Але я б хотів, щоб це було не за участю міжнародних посередників, ми самі повинні відчувати вимоги людей і вирішувати те, що належить вирішувати бодай за ту зарплату, яку отримають ті, які називаються представниками українського народу.
Голова Верховної Ради Володимир Литвин зустрівся з Джозефом Байденом.
- Про що саме йшлося у бесіді і чому затягнулася зустріч?
- Насамперед, з огляду на те, що зустріч була не такою офіційною, як з іншими посадовими особами. Оскільки Байден – досвідчений парламентарій, він був в українському парламенті, ми говорили про ті проблеми, які можна охарактеризувати як внутрішнє завдання, яке має розв’язувати Україна. Ми говорили про зовнішні політичні вибори і виклики України. Про те, що сьогодні проблема відповідальності, проблема спільної роботи – це не вибір української політики, це – зобов’язання, це – та ноша, яку сьогодні мають з гідністю і з результатами для України нести українські політики. А головне – це пошук і знаходження компромісів важких і складних в інтересах стабільності і передбаченого розвитку країни. Як раз це те, про що я постійно говорю, з чим я намагаюсь достукатися, у тому числі в відкритих листах і зверненнях до всіх провідних вождів України.
А відтак, це була максимально відверта розмова, і я переконаний, що вона була надзвичайно результативною.
- Про те, що працювати – це обов’язок українських політиків і парламентаріїв, зокрема сказав Байден чи предоставив депутатам, коли вони зберуться?
- Мова йшла не про українських депутатів. Мова йшла про президента, мова йшла про уряд і мова вже йшла про всіх тих, хто хоче бути обличчям та виразником українського народу . Я від самого початку чітко зафіксував свою позицію: питання президентської кампанії і питання виборів – це для українського народу тема другорядна. Сьогодні проблема ключова – як вижити людям на Україні. Я порівняв сьогодні Україну із людиною, яка вийшла на перехрестя шумної, насиченої автомагістралі. Вона не знає, куди далі рухатися, вона розгублена, а її з усіх боків смикають і тягнуть в той чи інший бік (а це українські політики) і є величезна загроза, що вона може потрапити під лавину руху і отримати складні і несумісні з державним життям ушкодження. Що нам потрібно зробити – так це винести урок з цього. Я нагадав слова Лінкольна, який в 1858 році сказав: «Дім з розділеною серединою ніколи не встоїть». От і сьогодні ці розділення, які є – це ключова загроза українському народу. І я це завдання бачу як примусити, як підштовхнути, як посадити, як примусити говорити і приймати ті рішення, які потрібні людям і про які так окремо та гаряче говорять українські вожді.
- Чи знайомий Байден з економічною ситуацією в країні. Наскільки в нього є ця інформація, що взагалі він говорить про подальший економічний шлях нашої держави.
- Зрозуміло, що знайомий. Я повинен сказати, що на відміну від українських політиків, які живуть своїм уявленням і вважають, що їхня позиція – це є те, що потрібно людям, тут є головне знання економічних процесів, якого, на превеликий жаль, не вистачає нашим провідникам, а головне – є той реалізм, про який, здавалося, ми мусимо говорити, бо чітко прозвучала думка, що ми готові допомагати настільки, наскільки Україна готова самостійно розв’язувати свої проблеми. І весь час наголошувалася одна теза – це що Україна має зберегти і утвердитись як держава. Виходить, що інші державні діячі більшою мірою переймаються про те, щоб Україна була не просто аморфною територією, яка називається державою, а щоб вона мала внутрішнє наповнення, мала внутрішній зміст, а він буде тоді, коли кожна людина буде мати роботу, коли буде мати заробітну плату, коли буде мати результат, тоді й державу будуть поважати і вона буде міцно стояти.
- Джозеф Байден з України їде до Грузії і в цьому контексті за кордоном вже лунають різні заяви, адже Україна та Грузія не готови до вступу до НАТО і навряд чи підтягнуться до необхідного рівня у близькому майбутньому. Таку заяву зробив генеральний секретар Великобританії. Він підкреслив, що причиною затягування зі вступом України та Грузії до НАТО стала внутрішньо-політична ситуація в державах.
Володимире, Михайловичу, отже тема вступу України до НАТО є непростою в нашому політикумі. На Вашу думку, ці заяви призведуть до того, що знову почнуться спекуляції цієї теми, особливо в перевиборний період?
- Я вітаю заяву генерального секретаря, вона співпадає з настроями абсолютної більшості громадян України і я вважаю, що це внесе спокій і визначеність в українське суспільство. Нам потрібна не форма, а зміст. А зміст повинен полягати в тому, щоб ми виходили з необхідності забезпечити безпеку держави, щоб ми мали мужність, знання і розум заглянути за горизонт, що буде з Україною і світом через 10, 20 і 30 років. І нам потрібно зробити, щоб Україна, як держава, не загубилася у цьому жорсткому світі. Ми повинні мати декілька поясів безпеки: перший і головний пояс – це внутрішня стабільність, адекватність керівництва та економічна і соціальна могутність країни; другий пояс стабільності – це добросусідські відносини з «сусідами». І, нарешті, третій пояс стабільності – це участь у тих міжнародних утвореннях, які додадуть в плані забезпечення стабільності і сприятимуть розв’язанню зовнішньо-економічних, зовнішньо-політичних інтересів України. Якщо ми будемо слабкою державою, то нам милиці у вигляді НАТО не допоможуть. Якщо у нас буде внутрішній розбрід, якщо буде йти брат на брата, політик на політика, то що, потрібно буде вводити миротворчі сили, війська НАТО? Тому проблема в нас самих насамперед, а якщо проаналізувати, які у людей першорядні проблеми, то тема НАТО і все інше, на чому спекулюють українські політики, знаходиться в третьому десятку. На першому місці робота, зарплата, пенсії, ціни, тарифи, медичне обслуговування, проблема дітей, корупція, злочинність – оце ті складові безпеки, які потрібно розв’язувати без участі у будь-яких блоках. Україна завжди демонструє дивовижну особливість: ми кудись прагнемо вступити, потім починаємо воювати за рівне представництво, а потім починаємо боротися за незалежність.
- Я знаю, що останнім часом ви їздите регіонами. Сесію Ви закрили в досить неспокійній обстановці. Скажіть, що люди кажуть до цієї обстановки в парламенті?
- Лають останніми словами, в першу чергу, мене. Бо українські політики не ходять до простих людей. «Беріть на роботу свою совість», - звертаються люди до депутатів.
- Засідання депутатів відбудеться в п’ятницю, що кличе депутатів на роботу?
- Я маю внести ясність для людей, відповідно до статті 83 Конституції, 150 депутатів мають право ініціювати та скликати позачергову сесію. Підписами вони вносять питання, які будуть розглянути на сесії. Підписи депутатів не відкликаються, тому погоджувальна рада буде зібрана лише для того, щоб ознайомити з ініціативою 150 депутатів і з переліком тих питань, які будуть розглянуті. Велике фарисейство те, що пропонують і наполягають на те, щоб був розглянутий проект закону про підвищення прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати. Але депутати, які так гаряче таке говорять, не подали жодної пропозиції. Їм не потрібен закон, їм потрібен процес, щоб була можливість говорити, що вони захисники народу. Чому вони сьогодні, володіючи підприємствами, звільняють людей, скорочують робочий тиждень, примушують йти в неоплачені відпустки і не виплачують ту заробітну плату, яка є нижчою, ніж вони пропонують? Не хочуть приймати це рішення, бо вони розуміють, що це призведе одразу до сплеску інфляції в Україні. Треба припинити це фарисейство, яке набуває вже небачених масштабів. Люди цього не розуміють і не сприймають.
- Ще не вщухли дискусії щодо Бюджету-2009, а не за горами Бюджет-2010. Очевидно, робота над цим документом також буде непростою. Президент вже наклав вето на бюджетний кодекс, мов вважає його руйнівним для країни. Прем’єр сподівається вето подолати. Що за політичний підтекст у бюджетному кодексі, Володимире Михайловичу?
- Я – голова Верховної Ради, я взагалі не повинен голосувати. Моя справа – організувати роботу. Але коли я відчуваю, що мій голос може бути вирішальним, тоді я приймаю принципове рішення – я знав, що цій закон буде прийнято. Є така теза, яка належить одній знаменитій людині: «І ти правий, і ти правий, але є правда». Правда в цьому полягає, що на 95 відсотків, в тому числі і «регіонали» стверджували, що цей кодекс є довершеним. 5 відсотків – це проблема, яка полягає в тому, що сьогодні у нас 700 бюджетів розписується в бюджетному законі, а тепер буде розписуватись 12500. Мінфін стверджує, що це реально. Рух у цьому напрямку потрібно робити, тим паче, що сьогодні є очевидним, що місцеві органи самоврядування додатково отримують 10 мілліардів на свої внутрішні проблеми. Це новий підхід, його бояться, так давайте тоді домовимося, що ми будемо впроваджувати його поступово. Але давати самостійність, зацікавленість в тому, що будуть заробляти, і щоб місцеві органи самоврядування знали, які податки вони збирають і що буде залишатися в них – це край важливо. Але тут є політичний підтекст. Бо сьогодні є 700 бюджетів, якими розпоряджаються обласні і районні державні адміністрації. Вони підконтрольні Президенту України. Вони будуть ділити до низу до сільської ради. Зрозуміло, що це може бути використано, як козир під час виборчої кампанії. Є побоювання, що ці козири може використати хтось інший. Наприклад, Тимошенко. А давайте будемо дивитися, що потрібно людям і знаходити тут рішення. А домінує тут, звісно, політична складова. На 95 відсотків цей документ не визиває заперечень.
- У цій ситуації як буде вирішено питання? Домовиться Тимошенко з Партією Регіонів?
- Я не виключаю, що такі домовленості можуть бути. Головне – це на користь справі. Я вважаю, що цей закон має діяти, ми повинні його попробувати, можливо, в вигляді експерименту. Те, що рухатись треба, це однозначно. Для мене це ретроградство, бо інакше країна буде завжди просідати.
- Чи відчуваєте Ви, що можливо вже почались коаліційні переговори щодо створення нової коаліції? І що Блок Литвина може лишитися поза цими переговорами?
- Мене це найменше непокоїть і турбує. Політики для того й існують, щоб вони говорили. А що з коаліцією сьогодні є складності – для мене це не секрет. Але мене цікавить інше – є чи не має роботи. Коаліції сьогодні не має. Ще раз хочу сказати, що мене цікавить результат, самопочуття людей, а ні хто буде стояти. Рух країни, розвиток людей, бо те, що вони сьогодні бачать, це театр абсурду. І ніхто не знає краще, що потрібно країні, як люди, які вчора мали владу і її втратили.
- Економічну кризу на собі відчув кожен українець. За Вашими спостереженнями, якось сказалася криза на народних депутатах, їхнє життя якось змінилося чи все лишилося так, як і було раніше?
- Я думаю, навряд чи криза дістала. Якби б відчували, то не було б такого безглуздя, такого безчестя, яке ми сьогодні спостерігаємо. Я вважаю, що треба докричатися, догукатися, посадити всіх, спільно визначити спільну відповідальність. Я хочу ще раз наголосити на цьому. Це обв’язок, це життєва необхідність, інакше події будуть керувати політиками, а не політики будуть керувати подіями. І події в такому разі будуть розвиватися в дуже поганому напрямку не для політиків, а знову ж таки для людей. В решті решт, те, що я вимагав, те, що я пропонував, дослухаються. Але я б хотів, щоб це було не за участю міжнародних посередників, ми самі повинні відчувати вимоги людей і вирішувати те, що належить вирішувати бодай за ту зарплату, яку отримають ті, які називаються представниками українського народу.
![[UJS Links Img] blank.gif](http://dimitrovnarodna.at.ua/panel/editor/blank.gif){kind=link}